Висновки арактерною рисою нових економічних відно-син у національному господарстві небезпідставно вважають переорієнтацію пріоритетів функціонування банківської системи, яка є важливим елементом загальнодержавної економічної системи України. На сучасному етапі формування ринкових відносин банківський сектор відіграє суттєву роль у процесах ринкових перетворень, активно впливаючи на фінансові можливості суб’єктів господарської діяльності через механізми кредитування, операції на фондовому та валютному ринках. Водночас банки виступають як безпосередні учасники ринкових відносин, діяльність котрих регулюється Законами ринкової економіки. Це потребує постійного контролю за формуванням банківських продуктів високої якості для підтримування конкурентоспроможності банку на міжбанківському ринку капіталів та інвестицій. У свою чергу, для досягнення високих показників прибутковості, ліквідності, платоспроможності необхідно володіти досконалою інформаційною базою для прийняття оперативних, тактичних, а також стратегічних рішень. Оптимізація управлінських рішень забезпечується через механізми контролю, аналізу, планування собівартості банківських послуг на основі достовірної інформації, адекватної моделі господарсько-фінансової діяльності банку. За такого підходу інформація набуває ознак цінного банківського ресурсу, що забезпечує здатність керівництва оперативно реагувати на зміни в господарських процесах для запобігання негативним тенденціям. Певна річ, основний обсяг інформації формується в межах загальної облікової системи банку, що об’єднується в одне ціле механізмом взаємодії оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку. Активний обліковий механізм банку забезпечує адекватну ринковим відносинам систему оцінки банківського бізнесу на мікрорівні. Важливо сформувати узагальнені показники діяль-ності через їх включення до бухгалтерської звітності, що є вихідною точкою оцінювання банківського бізнесу. У процесі підготовки та написання цієї праці передусім досліджувалися об’єктивні передумови реформування облікової системи банківських установ. Основна мета реформування — зміна підходів до звітності. У такий спосіб поступово розв’язувалися проблеми методологічного поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський; запровадження в облікову практику концептуальних (базових) основ міжнародних стандартів бухгалтерського обліку; формування структури плану рахунків бухгалтерського обліку банків; опрацювання методик фінансового обліку основних банківських операцій, та на цій основі — визначення засад облікової політики банку. За матеріалом монографії можна зробити такі узагальнення: 1  Обліковий механізм банку — це взаємодія оперативного, статистичного та бухгалтерського обліку, котрі одночасно функціонують і як інформаційні системи. 2. У межах системи «Бухгалтерський облік» конкретне інформаційне навантаження покладається на підсистеми фінансового, управлінського та податкового обліку. З використанням інформації первинного обліку саме в цих підсистемах формується конкретна інформація, що є вихідною базою відповідної звітності: фінансової, внутрішньобанківської (управлінської) та податкової (для потреб фіскальних органів). За певних облікових трансформацій інформація кожної підсистеми є порівнянною та взаємо-доповнювальною. 3. Запровадження в облікову практику нових облікових інструментів (нарахування, оцінки та переоцінювання) уможливило процес формування звітності за реальними показниками стану банківських активів, зобов’язань та капіталу. З допомогою методу нарахування забезпечується дотримання принципу МСБО — принципу відповідності. Метод резервів дав можливість реальної оцінки активів банку (кредитного та інвестиційного портфелів, дебіторської заборгованості) через облік на відповідних контррахунках резервів, призначених для компенсації можливих утрат банку. Процедури переоцінювання активів до їх справедливої (ринкової) вартості також відповідають міжнародним обліковим правилам коригування власного капіталу...